Господарство та матеріальна культура Сармати перебували у степах Північного Причорномор'я протягом шести століть. Велике значення в їх житті мали війни, що велися за пасовища або здобич. Тому образ сармата асоціюється з образом кінного воїна. Останній був озброєний залізним мечем зі специфічним кільцевим навершям, який носив на портупеї, луком зі стрілами. Сармати мали два типи луків: «скіфський» — короткий і «гунський» — довгий. Вони налагодили масове виробництво залізних наконечників до стріл. Вдосконалювалося і захисне озброєння: з'являються комбіновані панцирі з лусочок, пластин і кольчужних сіток. За свідченням Павзанія (II ст. н.е.), сармати мали панцирі з плиток, нарізаних з кінських копит. У II—IV ст. в них набули поширення кольчуги, що складалися з бронзових або залізних лускоподібних пластинок, нашитих на шкіряну чи бавовняну основу. Носили сармати бронзові шоломи. Лозяні щити укріплювали металевими накладками. Давні історики відзначали раптовість атаки сарматів, особливий спосіб метання ними дротиків,, накидання аркана. Основу сарматського війська становила кіннота: легка і важкоозброєні катафрактарії. Сармати вели досить жваву торгівлю із сусідніми племенами. Головним торговим центром був Танаїс у гирлі Дону. Греки привозили посуд і ювелірні вироби, китайці — шовкові тканини, вироби з нефриту, бронзові дзеркала, перси — дорогоцінні й напівдорогоцінні камені, мешканці Середньої Азії — деталі збруї і кістяні вироби. До сарматів потрапляли вироби і західного виробництва: фібули, браслети, бронзовий і скляний посуд тощо. З Сарматією межували землі слов'ян, зокрема поселення землеробів зарубинецької археологічної культури. Між ними здійснювався широкий обмін різними виробами. У сарматських похованнях півдня України з першого століття до нашої ери з'являються речі зарубинецької культури.
