Аско́льд (в Ніконовському літописі - Осколд) - напівлегендарний Київський князь, володар давньої України-Руси. Здобув владу перед 860, загинув у 882 році. У 860 році Аскольд очолив перший документований похід Русі на Константинополь. Причиною і приводом для нього могли бути, зокрема утиски київських послів і купців або ж напад на руських рибалок біля острова Березань і Білобережжя (Тендрівської коси). На світанку 18 червня 360 руських лодій з 8-ма тисячами вояків на борту несподівано з'явилися у Босфорській протоці й взяли столицю Візантії в облогу. Незабаром потому наспіла й піша рать. Патріарх Фотій емоційно передав почуття й страх обложених при появі небаченого раніше грізного ворога: «Народ (руси) від країни північної…, і племена піднялись від країв землі, тримаючи лук і спис; вони жорстокі й немилосердні, голос їх шумить, мов море». Облога Константинополя тривала цілий тиждень, і за словами Фотія «місто ледве не було підняте на спис», як у давнину називали здобуття фортець приступом. За деякими даними частиною угоди з Візантією стало хрещення Аскольда і принаймні частини його вояків. За реконструкцією Михайла Брайчевського сам князь отримав при хрещенні ім'я Миколи, одразу ж після походу русів патріархом була створена нова митрополія і до Києва був спрямований епископ Михаїл, перший очільник Руської церкви. Саме тому за точку відліку вітчизняної історії Повість временних літ бере 860 рік, не позначений більше жодними видатними подіями: «Коли почав царювати (імператор Візантії) Михаїл, стала так прозиватися Руська земля. Дізнались ми про це тому, що за цього царя приходила Русь (війною) на Царгород, як пишеться про це в літописанні грецькому (візантійському). Ось чому з цієї пори почнемо (розповідь) і число (лік рокам) покладемо». Після 862 року руси здійснили рейд до південних берегів Каспійського моря і взяв в облогу місто Абесгун. Лише в останній, сьомій, битві, війська володаря Табаристану абу-Зейда завдали русам поразки і змусили їх повернутися додому. З Никонівського літопису відомо ще про два походи Аскольда на Візантію. Останній - 874 року - був невдалим. "… Море було спокійне, та тут раптом здійнялася буря з вітром, і великі хвилі розкидали кораблі язичників-русів, і прибило їх до берега і переламало так, що небагатьом із них пощастило уникнути цієї біди й повернутись додому…" Повернулися додому лише мала дружин, і в Києві "був плач великий". За повідомленням літопису Аскольд був вбитий князем Олегом, який передягнувся торгівцем і підступом виманив князя з Києва. Не виключено, що перемогу Олега забезпечила підтримка київських язичників, невдоволених наверненням Аскольда до християнства. За легендою, Аскольда поховали на місці загибелі, на правому березі Дніпра в урочищі, де знаходився двір угорського ватажка Олмоша - тому в давнину воно називалося Угорським. На могилі Аскольда збудували церкву святого Миколи.
Дір - напівлегендарний київський князь. Відомості про час його володарювання є дуже непевні, але з певною долею вірогідності можна стверджувати, що князював він до 860 року. " З іноземних джерел, які датуються 9-10 століттями, ім'я Діра називає лише арабський вчений X ст. аль-Масуді. При цьому він оголошує його "першим серед слов'янських князів", що володів великими містами і багатьма населеними країнами. Це може бути як визнанням впливовості Діра, так і географічним визначенням - адже його держава за розсташуванням була першою на захід від Хазарії.
Дата і причини смерті Діра невідома. З огляду на те, що походом русів на Константинополь 860 року керував єдиний володар і швидше за все ним був Аскольд, Дір помер принаймні трохи раніше (в той же час Михайло Грушевський вважав, що Дір міг правити й пізніше за Аскольда). Похований, за даними літопису, в урочищі, де пізніше була збудована церква Св. Ірини. Легенда, викладена у Повісті временних літ, згідно з якою Дір разом з Аскольдом загинув від руки Олега у 882 році, є малоймовірною - зокрема із огляду на різні місця поховання князів. Водночас, вона може бути відголоском свідчень насильницької смерті Діра, можливо й від руки Аскольда (що за різними тлумаченнями був або його рідним братом, або воєводою).
