Святослáв II Ярослáвович (у хрещенні Микола, *1027 — †27 грудня 1076) Князь чернігівський (1054–1073) Київський (22 березня 1073—27 грудня 1076) Син Ярослава I Мудрого.
Всеволод I Ярославович великий князь київський (1078—1093) (хресне ім'я Андрій, 1030—13 квітня 1093) Четвертий син Ярослава I Мудрого та шведської принцеси Інгігерди. У 1054-1073 року князь Переяславський. У 1073-1078 роках князь Чернігівський. З 1 січня 1077 до 13 квітня 1093 року - Великий князь Київський, з перервою на на липень-жовтень 1077 року.
Святопо́лк II Ізясла́вич (у хрещенні Михаїл, 8 листопада 1050 — † 16 квітня 1113), син Ізяслава I Ярославовича, внук Ярослава I Мудрого. Полоцький князь (1070–1071 рр.), Новгородський (1078–1088 рр.), Турівський (1088–1093 рр.), Київський Великий князь (24 квітня 1093 — 16 квітня 1113).
Володимир Мономах народився у 1053 році. Він був сином Всеволода Ярославовича – сина Ярослава Мудрого. Його мамою була донька візантійського імператора Константина ІХ Мономаха Марія (саме дід подарував на повноліття малому княжичу символ влади візантійських імператорів – шапку, що згодом дістала назву «шапки Мономаха»). Отже, по батьківській лінії Володимир був Рюриком, по материнській – Мономахом.
Князь Ростово-Суздальський і Великий князь Київський. Син Володимира II Мономаха, родоначальник лінії володимиро-суздальських князів. За постійне посягання на чужі землі йому дали прізвисько Довгорукий. Князь суздальський (1108–1135, 1136–1149, 1151–1155 рр.), переяславський (1134–1135 рр.) і київський (2 вересня 1149 — 20 серпня 1150, 28 серпня 1150 — бл.початку квітня 1151, 20 березня 1155 — 15 травня 1157).
Князь вишгородський 1149–1150, 1155–1156, пересопницько-турівський 1150–1151, володимиро-суздальський (1156–1174).
Народився у Суздалі, син Юрія Долгорукого та половецької князівни дочки половецького хана Аепи Осеневича. Онук Володимира Мономаха. Прізвисько Боголюбський отримав від назви міста Боголюбове, яке князь зробив своєю резиденцією.