 15 червня 1775 р. російські війська під командуванням генерала П.Текілія, за наказом Катерини II, оточили і зруйнували Запорозьку Січ.
Царський уряд завжди ставився до Запорозької Січі з підозрою. Проте військовий потенціал козаків, їх роль в охороні кордонів змушувала Росію деякий час миритися з її існуванням. У 1709 р. Петро І видав указ зруйнувати Січ, але в 1734 р. козаки знову отримали шанс повернутися на Дніпровські береги з Олешківської Січі.
Після ліквідації гетьманства у 1764 р. Запорозька Січ залишилася єдиним краєм в Україні, де ще зберігалася автономія. Виступаючи під час Коліївщини на боці гайдамаків, козаки звичайно, викликали гнів з боку царського уряду.
У квітні 1775 р. Г. Потьомкін виступив на засіданні царського уряду з проектом ліквідації Запорозької Січі. А на початку червня 1775 р. царські війська під командуванням генерала П.Текелія, які поверталися з турецького фронту, оточили Запорозьку Січ.
Не маючи змоги відбити наступ російської армії, кошовий отаман П. Калнишевський був змушений віддати останній оплот запорожців без бою. Разом із козацькою старшиною його було заарештовано і решту свого життя він провів у Соловецькому монастирі на півночі Росії.
Козацьке військо було розпущено, а землі Січі роздали панам, яким дозволялося закріпачувати козаків. Ті ж козаки, яким вдалося втекти, заснували у гирлі Дунаю Задунайську Січ.
|
