Патріот України, один із найвизначніших українських діячів середини XVII ст., політик, дипломат, професійний, високої кваліфікації державний керівник, воєначальник. Він повстав проти панування Московії в Україні й відстоював незалежність Української держави.
Іван Виговський — виходець із дрібної української шляхти — народився десь на початку другого десятиріччя XVII ст.. Закінчивши Києво-Могилянську колегію, Виговський розпочав службову кар'єру наприкінці 30-х років XVII ст.
Іван Виговський був невідлучно поруч із Богданом Хмельницьким майже в усіх битвах Визвольної війни 1648-1657 років: і на полі бою, й у переговорах із польськими комісарами та послами інших держав.

Після смерті Богдана Хмельницького, боротьба за гетьманську булаву розгорнулася здебільшого між його родичами: зятями Іваном Нечаєм і Павлом Тетерею; шуряками Якимом Сомком і Василем Золотаренком, а також Іваном Виговським, рідний брат якого, Данило, теж був зятем Б. Хмельницького. Кожен з них вважав, що родинні зв'язки з великим гетьманом та заслуги в часи Визвольної війни дають їм право на гетьманство. А терпів від цих чварів, що невдовзі вийшли й поза межі родини, український народ.
Як уже мовлено, одним з претендентів був Павло Тетеря (р. н. невід.-помер 1670).

Дорошенко Петро Дорофійович (1627 - 19 листопада 1698) - визначний український державний, політичний та військовий діяч, гетьман України (1665 - 1676). Козацький полковник, активний учасник російсько-української війни (1658-1659). Ставши у 1665 р. гетьманом Правобережної України, поставив собі за мету кінцеве звільнення її від поляків. У 1667 р. завдяки турецьким військам добився від польського короля визнання суверенітету гетьманату на Правобережній Україні. У 1668 р. був проголошений гетьманом України по обидва боки Дніпра. Боровся за незалежну Україну в її етнографічних межах.

Михайло Ханенко був останнім гетьманом пропольської Правобережної України (1669—1674). Але якщо досвідчений державний діяч, генеральний писар в уряді Хмельницького Іван Виговський намагався й далі продовжувати політику Богдана, боровся за незалежну Українську державу, одним із творців якої він був, то його наступники Павло Тетеря і Михайло Ханенко слухняно виконували задуми польського шляхетського уряду щодо України.
Діяльність гетьмана Михайла Ханенка припадає на роки «великої руїни», яка наступила після смерті Хмельницького і тривала три десятиліття, до обрання гетьманом Івана Мазепи 1687 року. За Андрусівським перемир'ям 1667 року Україна була поділена Дніпром між Росією і Польщею, а Запорожжя підпадало під залежність обох держав.

      Внаслідок ослаблення Речі Посполитої та московських позицій на Правобережній Україні завдяки діяльності Петра Дорошенка турки активізувалися і, для кращого народного сприйняття, після його зречення створили передумови для проведення козацької ради, на якій, під тиском Стамбула, у 1677 році було проголошено гетьманом Юрія Хмельницького – тепер вже втретє.

І.М.Брюховецький народився біля Диканьки на Полтавщині. Вперше він згадується в реєстрі Чигиринської сотні. Був старшим слугою (конюшим) у резиденції Богдана Хмельницького та виконував деякі дипломатичні доручення гетьмана. В 1659 р. Брюховецький під час гетьманських виборів їздив на Запоріжжя, щоб схилити запорожців підтримати кандидатуру Юрія Хмельницького. У складних обставинах Юрій Хмельницький розгубився, не дотримав присяги цареві, відновив Гадяцьку угоду 1659 року, за якою Україна шукала захисту Польщі.

Гетьман Лівобережної України 1668—1672 рр. Рік народження невідомий. Походив із селян. Активний учасник визвольної війни 1648—1654 рр. У чині генерального осавула підписував Зборівську угоду 1649 р. В 1665— 1668 рр. — чернігівський полковник. У 1668 р. П. Дорошенком призначений наказним Сіверським гетьманом. У кінці того самого року в Новгороді-Сіверському старшинська рада обрала його гетьманом Лівобережної України. В березні 1669 р. уповноважені царського уряду провели в Глухові раду, яка підтвердила обрання Д. Многогрішного гетьманом і йому були вручені гетьманські клейноди.