Дмитро Вишневецький. Князь, засновник запорізької фортеці, гетьман запорізького козацтва.
Військова кар'єра цього талановитого полководця, як і багатьох його попередників і наступників, розпочиналася з посади старости черкаського і канівського, староства які були даровані йому королем Польщі 1550 року. Походив він з одного з найдавніших і найславетніших українських князівських родів Вишневецьких, що, в свою чергу, брав початки від удільних волинських князів Гедиминовичів, а ті вбачали своє родове коріння в династії турово-пінських Рюриковичів
Остафій Ружинський. Князь, гетьман українського козацтва. У творах більшості істориків ім'я Остафія Ружинського навіть не згадується. Нема його і в таблиці гетьманів, складеній М. Грушевським. Втім, Грушевський починав відлік від Д. Вишневецького, а князь Остафій Ружинський, судячи з усього, гетьманував перед ним, а почасти, може, і в одну пору з ним, оскільки Д. Вишневецький зосереджував владу тільки на своїх староствах та на Запоріжжі. Найдокладніші відомості про нього знаходимо в "Історії русів". Але там мовиться: "По смерті гетьмана князя Вишневецького року 1514-го обрали гетьманом князя Євстафія Ружинського".
Венжик Хмельницький. Гетьман українського козацтва Гетьман Венжик Хмельницький цікавий для нас уже хоча б тим, що його вважають прадідом гетьмана Богдана Хмельницького. Дехто з дослідників навіть упевнений, що саме слава прадіда, про яку сучасники Б. Хмельницького пам'ятали, допомогла майбутньому гетьманові України в становленні його авторитету серед козацтва, у визнанні його лідерства. Як і про всіх гетьманів тієї пори, знаємо про Венжика Хмельницького надзвичайно мало. Походив він з литовсько-українського роду. За рангом шляхетності належав до бояр, або, як тоді казали до української "рангової шляхти".
Михайло Вишневецький. Князь, гетьман українського козацтва.
В сімдесяті роки XVI століття Україна опинилася в епіцентрі реформ, що розпочалися в польсько-литовській державі. 1569 року в Любліні відбувся так званий Люблінський з'їзд, в якому взяли участь сенатори, представники найвпливовішої польської, литовської, української та білоруської аристократії й духовенства. Саме на цьому з'їзді сталося те, про що так довго мріяли польський король Сигізмунд II Август (правив з 1548 року), вся польська і значна частина литовської шляхти: Польща і Литва об'єдналися в одну державу - Річ Посполиту.
Іван Підкова. Гетьман українського козацтва, Великий князь (господар) Молдови. За всіх часів на Запорізькій Січі з'являлися лицарі, що походили з чужинських земель, належали до інших народів і вір, але прагнули здобути бойовий гарт у лавах козацького війська, прославити своє ім'я під час козацьких походів. Саме до таких лицарів належав Іван Підкова. Коли він прибув на Січ, історія не знає. Але відомо, що за часів гетьманування Богдана Ружинського він уже мав репутацію хороброго й тямущого у військових справах, і козаки наставили його полковником.
Яків Шах. Кошовий отаман, гетьман українського козацтва.
Козаки, й ті українські волонтери, що здобували трон для Івана Підкови, обрали Шаха своїм гетьманом ще в Молдові. Одначе військо це вже було невелике. І перебувати в Молдові не було підстав. Можливо, ще й тому, що найпершим своїм обов'язком Шах - він був особистим другом Підкови - тепер вважав помсту полякам. Та перш ніж звернутися до цих подій, згадаймо, що Шах показав себе вправним полководцем ще під Яссами, де він командував лівим крилом наступу.
Михайло Ружинський. Князь, гетьман запорізького козацтва. Михайло Ружинський походить з того ж таки давнього українсько-польського роду, до якого належав і один з перших козацьких гетьманів, наступник князя Д. Вишневецького, Остафій Ружинський та Богдан Ружинський, що гетьманував 1575-1576 рр. На жаль, про цього полководця деякі дослідники нашої історії взагалі не згадують, інші ж обмежуються кількома скупими рядками. Але що вдієш: про керівника повстанців у Англії чи Італії, не кажучи вже про наполеонівських маршалів, ми завжди знали більше, ніж про полководців, що боронили рідну землю. До них, мало знаних, а проте звитяжних, можна віднести й Михайла Ружинського.
Василь-Костянтин Острозький. Князь, полководець, громадський діяч. Поява серед імен козацьких вождів та полководців України імені Василя-Костянтина Острозького (деякі історики називають його Костянтином Острозьким, як і батька, відомого козацького ватажка Костянтина Івановича, про якого вже йшлося) для багатьох читачів цієї книжки, мабуть, виявиться несподіванкою. Вже хоч би тому, що більшість українських дослідників історії ставилася до нього негативно, з виразно класових позицій трактуючи його участь у придушенні повстання Криштофа Косинського.
ЗАХАР КУЛАГА, кошовий отаман запорізького козацтва. Кошовими отаманами ставали козаки, яких обирало січове товариство. А воно усвідомлювало, що від хоробрості і військових здібностей отамана залежить успіх походу, залежить його, товариства, доля. Тому завжди намагалося обирати тих, кого добре знало, хто відзначився під час попередніх походів та битв. Тож цілком можемо припустити, що так само відзначився в боях і кошовий отаман Захар Кулага.
Криштоф Косинський. Гетьман запорізького козацтва, гетьман повстанської армії.
Криштоф Косинський (р.н. невід. - 1593) увійшов до історії не лише козацтва, а й України та Польщі, як гетьман та ватажок повстанців, що став ініціатором першої козацько-польської війни. Саме після його збройного виступу такі війни почали вибухати одна за одною. І тривало це протягом двох з лишком століть... Відомо, що Косинський походив зі знаної польської шляхти. За однією з версій, він одержав від короля земельний наділ - як нагороду за військову доблесть, - але землю цю нібито відібрав князь Януш Острозький, син уже відомого нам Василя-Костянтина Острозького. Не подарувавши такої кривди, Косинський подався на Січ і незабаром ввійшов до старшини, тобто став одним з козацьких офіцерів.
Дмитро Вишневецький. Князь, засновник запорізької фортеці, гетьман запорізького козацтва. 
