 22 червня 1941 р. Німеччина оголосила Радянському Союзу війну і розпочала наступ на його територію. Україні судилося першій пізнати всі жахи гітлерівської навали. В передсвітанкову пору 22 червня 1941 р. над Житомиром, Києвом й Одесою несподівано з'явилися бомбардувальники. При сході сонця майже 16 тис. гармат, 850 танків і самохідних гармат, 1 300 бойових літаків викинули сотні тисяч тон вибухівки в смузі наступу групи німецьких армій «Південь» - найчисельнішого та найдієздатнішого угрупування нацистів на всьому Східному фронті. Напад саме з України було вирішено розпочати невипадково, адже, згідно планам Гітлера, саме вона мала стати продовольчою базою для німецької армії. Проте швидко завоювати українські території їм не вдалося. Вже в перші години навали фашисти зіткнулися з відчайдушним опором людей і зав'язли в кровопролитних боях. Розгорнувши наступ проти Південно-Західного і Південного фронтів на чолі з генерал-полковником М.Кирпоносом і генералом армії І. Тюленевим, німці спершу зустрілися з прикордонними військами УРСР.
На Львівсько-київському напрямку гітлерівцям протистояли війська Київського Особового військового округу. Запеклі бої також розгорнулися в районі Володимира-Волинського, Луцька, Бродів, Дубно, Рівного. За чотири дні війни в напрямку головного удару ворог просунувся на 80-100 км.
22 серпня 1942 р. радянські війська залишили місто Свердловськ Луганської області, після чого вся Україна опинилася під окупацією фашистів.
|
