У ніч з 25 на 26 квітня 1986р. сталась трагедія, яку пізніше було названо найстрашнішою техногенною катастрофою в історії людства. Ця трагедія - вибух на 4-му енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС).
Чорнобиль - невеличке поліське містечко, що потопає у зелені садів. Чорнобиль - містечко, про яке мало хто в світі знав до будівництва ЧАЕС.
У ту квітучу весну 1986 р. ніщо не віщувало нещастя. А нещастя було закладено вже з першим кілком, забитим при спорудженні АЕС.
ЧАЕС почали будувати в січні 1970р. Її споруджували в дві черги: перша - 1 і 2 енергоблоки і друга - 3 і 4 енергоблоки, планувалась і будувалась і третя черга - п'ятий і шостий блоки, але після вибуху 4-го реактора їх будівництво припинено.
25 квітня на 4-му енергоблоці ЧАЕС проводився ряд випробувань, після закінчення яких планувалось вимкнути реактор, але о 14 годині з Міненерго надійшла вказівка продовжувати роботу реактора. Вночі енергетики дістали дозвіл на вимкнення енергоблоку. Тоді ж було вирішено провести ще одне випробування. О 1 годині 23 хвилини під час вимкнення реактора випробували, чи вистачить енергії, що нагромадилась у турбогенераторі, для того, щоб постачати струмом насос охолодження реактора протягом однієї хвилини до включення дизельного генератора. Але, на жаль, її не вистачило, реактор закипів, внаслідок чого стався цей страшний вибух. Першими про нещастя довідались пожежники. Вони перші зробили крок назустріч синьому та червоному вогню, назустріч радіації, назустріч смерті. Вони рятували 3-й енергоблок, ЧАЕС, Прип'ять, рятували Україну, Європу. Зробивши крок у машинну залу 4-го енергоблоку, вони першими віддали шість своїх життів, не допустивши ще більшої трагедії.
А засоби масової інформації мовчали, наче тут нічого не сталося. Люди гуляли вулицями, їхали на дачі, на рибалку, загорали біля Прип'яті.
Лише 27 квітня Прип'ять евакуювали. На час евакуації радіаційний фон у Прип'яті становив 1 рентген на годину і вище, активність на рівні 1см від доріг та асфальту-30-50 рентгенів на годину.
З перших днів постало питання: як припинити шкідливі викиди зі зруйнованого реактора в атмосферу? Цю місію виконали вертольотчики, які скидали в джерело зруйнованого реактора мішки з сумішшю піску, глини, бору і вапняку, а пізніше ще 80 тонн свинцю. Загалом було скинуто близько 5000 тонн цієї суміші.. Але це лантухометання призвело до підняття радіоактивного пилу над реактором. Та 9 травня вся суміш обвалилась у порожнину з-під вигорілого графіту, внаслідок чого піднялась чорна пилова хмара, яку вітер розніс на всі чотири сторони.
Зараження довкілля тривало. Тому було вирішено збудувати бетонний саркофаг над 4-м енергоблоком, який закінчили споруджувати в грудні 1986 р.
НАСЛІДКИ АВАРІЇ
Викид радіонуклідів (вид хитливих атомів, що при мимовільному перетворенні в інший нуклід випускають іонізуюче випромінювання - це і є радіоактивність) за межі аварійного блоку ЧАЕС являв собою розтягнутий у часі процес, що складався з декількох стадій.
27 квітня 1986 року висота забрудненого радіонуклідами повітряного струменя, що виходить з ушкодженого енергоблоку, перевищувала 1200м, рівні радіації в ній на віддалі 5-10 км від місця аварії становили 1000 мР/год.
Фахівці розрахували сумарний викид продуктів розпаду (без радіоактивних шляхетних газів). Він склав 50 МКі, що відповідає близько 3,5% загальної кількості радіонуклідів у реакторі на момент аварії.
До 6 травня 1986 року викид радіоактивності в основному завершився.
Забруднені повітряні маси поширилися потім на значні відстані по території БССР, УРСР, РСФСР, а також за межами Радянського Союзу.
Через 15 днів після аварії рівень фону гамма-тла в 5 мР/год був зафіксований на відстані 50-60 км на захід і 35-40 км на північ від ЧАЕС. У Києві рівень радіації в травні 1986 року досяг декількох десятих мілірентгена в годину.
Радіоактивному забрудненню значною мірою піддалися Гомельська і Могильовська області Білорусі, райони Київської і Житомирської областей УРСР, що примикають до 30-кілометрової зони біля ЧАЕС, частина Брянської області Росії. Ці території складають нині так звану зону твердого контролю. Усього ж у тому чи іншому ступені виявилися забрудненими радіонуклідами 11 областей СРСР, у яких проживає 17 мільйонів чоловік.
Учені виділили у викидах з аварійного реактора 23 основні радіонукліди. Велика частина з них розпалася протягом декількох місяців після аварії і небезпеки вже не становить. У перші хвилини після вибуху й утворення радіоактивної хмари найбільшу загрозу для здоров'я людей становили ізотопи так званих шляхетних газів. Атмосферні умови, що склалися в районі ЧАЕС у момент аварії, сприяли тому, що радіоактивна хмара пройшла мимо м. Прип'ять і поступово розсіялася в атмосфері, утрачаючи свою активність. Надалі серйозну тривогу лікарів викликали коротко живучі радіоактивні компоненти, які випали на землю, у першу чергу йод-131. Незважаючи на те, що період його напіврозпаду, а, отже, і нейтралізації загрозливих властивостей менше восьми діб, він має велику активність і небезпечний тим, що передається по харчових ланцюгах, швидко засвоюється людиною і накопичується в організмі. У зв'язку з цим вводилися обмеження на вживання деяких харчових продуктів (наприклад, молока), проводилася йодна профілактика. Крім того, всім, хто знаходився в найбільш небезпечній зоні, пред'являлася вимога про обов'язкове використання респіраторів.
Після розпаду більшої частини радіоактивного йоду увагу радіохіміків і медиків привернув плутоній. Він не настільки радіоактивний, однак довго живучий. Його нагромадження навіть у малих дозах - небезпечне для легень.
У результаті досліджень з'ясувалося, що довжина зон з підвищеною концентрацією плутонію була незначна, а хімічні форми і розміри часток, у яких він виявився, легко затримувався респіраторами.
Наступною проблемою стали уже довго живучі ізотопи стронцію і цезію, особливо цезій-137. Їхня наявність на тій чи іншій території сьогодні викликає необхідність проведення додаткових дезактиваційних робіт.
У результаті катастрофи на Чорнобильської АЕС було евакуйовано близько 116 тисяч чоловік із Прип'яті, Чорнобиля, більше 70 населених пунктів тридцятикілометрової зони, а також за її межами в Поліському районі Київської області. У1990 і 1991 роках вживали заходів для подальшого виселення людей із забруднених територій Київської і Житомирської областей, родин з дітьми і вагітними жінками насамперед, особливо з уже названого Поліського і Народичей Житомирської області. Усього за ці роки евакуйовано близько 130 тисяч чоловік, але на радіаційно забруднених територіях, не рахуючи Києва (хоча він належить до зон забруднення), живе близько 1,8 мільйона чоловік, питома вага здорових у цих районах зменшилася за ці роки з 50 до 20 відсотків.
660 тисяч чоловік, що піддалися опроміненню, і величезний матеріальний збиток, що зазнала країна під час ліквідації аварії. Така ціна злочинної недбалості ряду посадових осіб Чорнобильської АЕС. Їх судили, засудили до різних термінів позбавлення волі. Але чи можна оцінити збиток, завданий аварією, нашій планеті. Як визначити збиток, завданий усій екосистемі району аварії? Ліс, вода, земля - усе зробилося на тривалі десятиліття непридатним до нормальної життєдіяльності. У районах, уражених радіацією, були зафіксовані випадки мутацій деяких видів тварин і рослин.
Це - Чорнобиль. Це важка спадщина для майбутніх поколінь.
За матеріалами ЗМІ
|
