УІІІ. ЕНЕОЛІТ. МІДНО-КАМ'ЯНА ДОБА Беручи за основу періодизації найдавніших часів історії людства, зміни у знаряддях праці, вчені виділяють перехідний період від кам'яного віку до епохи бронзи і називають його енеолітом, халколітом або мідним віком. Датується він четвертим-третім тисячоліттям до н.е. Знайомство людей з металом відбулося ще в епоху докерамічного енеоліту (7 тисячоліття до н.е.) на Близькому Сході. Потім первісна металургія поширилася на Балканах і згодом стала надбанням населення, що проживало на території України. Спочатку використовували самородну мідь, потім навчилися добувати її з руди. З'явилися копальні. Були вони і на території України, в Донбасі поблизу сіл Клинове, Пилипчатине та інших, що в Артемівському районі. На першому етапі освоєння міді з неї лише виковували знаряддя. Згодом освоїли виплавку і лиття. Епоха міді привнесла у життя людей багато змін. У цей час відбувається дальший розвиток ранніх форм відтворюючого господарства — землеробства та скотарства. Значно зростає продуктивність праці. Зароджується орне землеробство з використанням тяглової сили бика. Було винайдено колесо і з'явився колісний транспорт (із запряженими биками). Бурхливо розвивалися общинні ремесла, такі, як гончарство, ткацтво, обробка каменю. Вдосконалювалася глиняна пластика, з'явилася монументальна кам'яна скульптура. Із зростанням продуктивності праці розпочався розклад первіснообщинного ладу. У процесі майнового розшарування виділилися родоплемінна знать, вожді. В окремих суспільствах мало місце відносне перенаселення, що призвело до переселень і сприяло, з одного боку, поширенню новітніх технічних досягнень і вдосконаленню суспільної організації, а з другого, вело до виникнення міжплемінних сутичок і війн. З'явилися перші укріплені поселення: Поливанів Яр на Дністрі, Михайлівське на нижньому Дніпрі, Маяки поблизу Одеси, Козаровичі на Київщині тощо. Значного поширення набула зброя ближнього бою — бойові молоти і сокири-молоти, які спочатку виготовляли з рогів оленя, а згодом — з каменю. Кам'яні булави стали символами влади вождів та інших представників родоплемінної знаті. Зазнали змін вірування, а відтак обряди, поховальні звичаї. Зокрема, в цей період складався обряд курганних поховань, що набув поширення в степах Європи і Азії. Як і в неолітичну епоху, в мідному віці територію України заселяли дві основні групи племен. Першу складали прийшлі землероби, які займали Правобережжя, другу — місцеві скотарі, які проживали на території лісостепу і степу півдня і південного сходу. До землеробсько-скотарських племен, які проживали на території України в 4—3 тисячоліттях до н.е., належать трипільська, гумельницька, лендельська культури, а також культури лійчастого посуду та кулястих амфор. До культур скотарського населення степової зони відносяться середньостогівська, нижньомихайлівська, кеміобинська та ямна.
